Свято рідної мови

(з проектною презентацією)

(14.11.2014)

                                          Підготувала і провела

                                              вчитель української мови                                          

                            та літератури

                                                          НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ»

                                                          с. Костенів

                           Н.М.Гавінська

Кабінет української мови прикрашений плакатами на мовну тематику, учнівськими малюнками. Збоку на столі – тематична книжкова виставка. Встановлено мультимедійний екран.

(Перед виходом ведучих звучить пісня «Мова єдина» на фоні відеокліпу)

Ведуча 1:

Вітаємо усю шкільну родину – шановних вчителів та учнів – на Святі рідної мови. Воно стане підсумком тематичних заходів, що проводилися у нашій школі на відзначення Дня української писемності та мови.

Ведуча 2:

        Впродовж цього тижня учні малювали тематичні плакати і стінгазети, писали диктанти, вивчали вірші про рідну мову, створювали цікаві презентації. Тож настала пора учасникам свята продемонструвати результати своєї творчості, а глядачам – оцінити їх. Сподіваємося, це буде корисно для всіх присутніх, і кожен зможе дізнатися щось нове та цікаве, заглибитися у красу рідного поетичного слова, адже під час свята відбуватиметься ще й шкільний конкурс декламаторів віршів. Отож запрошуємо до участі у роботі журі конкурсу педагогів школи і всі разом рушаймо на зустріч із рідною мовою. Не біймося освідчуватися їй у любові.

Ведуча 1:

Рідна мово! Ти ж, як море, - безконечна і могутня. У тобі щедрість віків і пам'ять тисячоліть, неосяжна душа народу – його радощі й печалі, його труд, його піт і сміх, і безсмертя його.

Ведуча 2:

        Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів… Про її минуле і майбутнє – розповідь учнів 8 класу.

(виступ учнів 8 класу з презентацією «9 листопада – День української писемності та мови»)

Ведуча 1:           Як парость виноградної лози,

   Плекайте мову. Пильно й ненастанно

                            Політь бур'ян. Чистіша від сльози

                            Вона хай буде. Вірно і слухняно

                            Нехай вона щоразу служить вам,

                            Хоч і живе своїм живим життям.

       

(виступ учнів початкових класів з інсценізацією «Легенда про Мову»)

Ведуча 1:            Як гул століть, як шум віків,

    Як бурі подих – рідна мова,

    Вишнева ніжність пелюстків,

    Сурма походу світанкова,

    Неволі стогін, волі спів,

    Життя духовного основа.

Ведуча 2:             Цареві блазні і кати,

     Раби на розум і на вдачу,

     В ярмо хотіли запрягти

     Її, як дух степів, гарячу,

     І осліпити, й повести

                              На чорні торжища, незрячу.

Ведуча 1:             Хотіли вирвати язик,

     Хотіли ноги поламати,

              Топтали під шалений крик,

     В'язнили, кидали за грати.

     Зробить калікою з калік

     Тебе хотіли, рідна мати

     

 (виступ учнів 10 класу з презентацією «Фенікс української нації» – додається)

Ведуча 2:                 Валуєвих на кривду нашу

В житті було й перебуло…

Зневір'ям повнилася чаша

І в чаші – пінилося зло.

І рідне слово завмирало

В засиллі,

В дальній глушині.

Його зневагою карали,

Його палили на вогні.

Його в Шевченковому серці

Вбивали царські холуї.

Однак воно в нерівнім герці

Стояло за права свої.

З-під надмогильників,

З-під кручі,

Мов ломикамінь, у світи

Вставало пружно і співучо,

Свідоме правди й правоти.

Ведуча 1:

Основою, джерелом культури будь-якого народу є материнська мова. І той, хто, як неук, топче страдницьку долю українського слова, не знає рідної мови або цурається її, – прирікає себе на злиденність душі, на зневагу.

(демонстрація мультфільму за байкою П. Глазового «Кухлик»)

Ведуча 1:

        Український письменник Юрій Мушкетик так охарактеризував красу і багатство нашої мови: «Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. В народу нема скарбу більшого, як його мова… Слово – це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити усе для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.»

(виступ учнів 9 класу з презентацією «Фразеологія»)

Ведуча 2:                 Щаслива я і горда, що читаю

Шевченка, і Франка, і Українку

На незрівнянній українській мові…

О, що за мова! Тільки скажеш слово –

Й воно співає так, неначе вітер

Струни торкнувся – і вона зітхнула.

Струна? Чи слово? Чи сама душа?

( виступи учнів – учасників шкільного конкурсу декламаторів)

Ведуча 1:                 Ти можеш навчитись чужого звичаю,

І мову чужу, наче пісню, завчить.

Але і в раю не знайти тобі раю,

Якщо ти не будеш вітчизною жить!

Якщо позабудеш стежину до хати,

Яку дитинчам навпростець протоптав,

І матір, і рід свій, і слово крилате,

То, значить, чужинцем бездушним ти став.

Чужинцем не тільки для рідного роду,

А навіть для тої нової землі,

Для друзів нових, що тебе у негоду

Пригріли ласкаво у власнім теплі.

Ведуча 2:

        Кожній людині її мова мила, тому й відголос рідної мови солодко звучить в устах того, хто далеко від рідного краю, поміж чужими людьми перебувати повинен.

        Запрошуємо учнів 11 класу з презентацією про українську мову в діаспорі.

(виступ учнів 11 класу)

Ведуча 1:                 Я знаю: мова мамина свята.

В ній вічний, незнищенний дух свободи.

Її плекали душі і вуста

Мільярдів. Це – жива душа народу.

(починається підсумкова презентація під мелодію М.Скорика,

далі ведучі промовляють на фоні презентації)

Ведуча 2:

        Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

Ведуча 1:

        Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Ведуча 2:

        Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти Бог Любов, Бог Віра і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму і не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверни, ганьби.

Ведуча 1:

        Мово наша! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерельну, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою слово.

Ведуча 2:

        Прости! Воскресни! Повернися! Відродися! Забуяй вічним і віщим Словом від лісів до моря, від гір до степів. Світи від мороку і освяти нашу землю Україну, возвелич, порятуй її на віки!

(ведучі виходять, а мелодія стає гучнішою)

        Примітка:

Оголошення підсумків шкільного конкурсу декламаторів та нагородження переможців відбувається на загальношкільній лінійці іншого дня.